Незалежна мисткиня, феміністка.
Займається фотографією, текстами, перформативними та дослідницькими практиками.
Окрім мистецької діяльності займається режисуваннями виступів та презентацій для клієнтів, роботою над сторітелінгом, дизайном та анімацією. Спільно з українськими лікарками та науковицями розробила та запустила чатбот для жінок Solomia.
/*empty space*/
Навчалась на факультеті графічного дизайну в Київській академії декоративно-ужиткового мистецтва та дизайну імені Михайла Бойчука.
Родом з києва.
До початку повномасштабної війни жила та працювала в Києві.
Кулі Марії Леоненко зроблені з хлібу, олії, цукру, солі, чорнила для ручки та попелу.
—
Ці кулі, як річ у собі, показують очевидне: війна — це поглинання ресурсів і життів.
Ці кулі, як річ у собі, показують очевидне: війна — це поглинання ресурсів і життів.
Поки йде війна, Україна не може подбати про свій аграрний сектор економіки, а митці не можуть працювати на щось, окрім самої війни. Через метафору хлібу як важливого ресурсу робота говорить про необхідність купувати більше куль та більше зброї, аби захищатися від російської армії.
«Снайперські кулі з хліба»
програти відео ►
У Першу ніч я лишилась вдома в Києві та обладнала підвал свого будинку під сховище, де заночували мої друзі.
У перший тиждень я опинилась в сільській хаті в Черкаській області, де не було опалення. Я рубала багато дров, і так відточувала свою лють щодня.
На 4-й день війни я записалась в місцеву тероборону та очолила жіночу роту, задачами якої були навчання з медичної допомоги та збір охочих здати свою кров. Паралельно я координувала потреби людей в Києві онлайн і по телефону.
